Скільки завгодно можна жартувати та травити сміхуйочки про «співчуття» Алієва щодо смерті Хаменеї, на що Іран відповів дроновою атакою по азербайджанському Нахічеваню, акцентуючись на відсутності логіки таких дій. Але ця логіка там приблизно така ж, як і у випадку обстрілів інших країн Близького Сходу – застерегти Баку від повноцінного втягування у конфлікт, продемонструвавши, що збитки від подібних дій переважатимуть потенційні бенефіти.Така стратегія Тегерана буквально є уособленням одного мему, який я тут, чисто з етичних міркувань, не вставлятиму (але залишу коментарях). Тому й удари по головному супернику Ірану у Закавказзі, який активно співпрацює з Ізраїлем у військовій сфері та ще й у будь-який момент може заявити територіальні претензії на історичний регіон Азербайджан (мій допис про азербайджанський сепаратизм), більш ніж 90% населення якого складають не перси (72% – азербайджанці та 20% – курди), цілком вкладаються у логіку подібних дій.З іншого боку, мінус цієї іранської стратегії завжди полягає у тому, що ніколи неможливо вгадати, чи правильно сторона, проти якої застосовується подібний інструмент залякування, зчитає його логіку, а не банально розцінить це як акт прямої агресії, на який потрібно відповісти у значно більшому масштабі, тим самим розкрутивши спіраль війни.І якщо Баку, яке вже зараз, за повідомленнями регіональних ЗМІ, проводить розгортання військ (поки що у оборонних цілях) на кордоні з Іраном, так чи інакше втягнеться у конфлікт, Туреччина, яка так само демонстративно була атакована іранською ракетою, навряд чи зможе залишатися осторонь. Це, у свою чергу, може призвести до втягування практично всіх великих близькосхідних гравців у відкритий конфлікт з Тегераном, наслідки чого для останнього навряд чи будуть позитивними.🦴POLITpedia