POLITpedia | Трампізм без Трампа: як MAGA прозрівають🗣У всьому цьому дійстві останн...

🇺🇸Трампізм без Трампа: як MAGA прозрівають🗣У всьому цьому дійстві останнього часу є, втім, і великий позитив. Він полягає в тому, що трампістський табір MAGA не просто розколюється – він буквально поступово перетворюється на антитрампістський. І це, особисто мене, не може не тішити.Імпульс цьому, безумовно, задав Маск, який першим переконався, що в його боса немає жодної ідеології чи стійких переконань – є лише сильна жага до влади та панування над іншими.Хоча Ілон досить швидко «здався» (що не дивно для людини, бізнес якої цілком побудований на державних дотаціях), сам факт того, що популізм – це зовсім не ідеологія, а, як слушно зазначив мій колега з «Гамбіту Трампа», всього лиш передвиборчий інструмент для приходу до влади, починає, по мірі відступу рудого від постулатів America First, доходити до немалої частини вже, можливо, колишніх трампістів.➡️Практично миттєво значна частина тих, хто бачив у Трампі месію, здатного збудувати Америку їхніх мрій, суворо дотримуючись партійної програми, усвідомила, що він таким взагалі-то і не є (та й жодної партійної програми, окрім побудови автократичного режиму, тупо не існує).А є він типовим автократом із замашками абсолютного монарха, слова й бажання якого – закон. І, як будь-якому авторитарному лідеру, Трампу потрібні не ідейні соратники, а покірні виконавці його волі. Карлсон, Грін, Беннон – усі вони були йому потрібні лише доти, доки були ультралояльними та служили його меті: приходу до влади та її цементування.➡️Після досягнення мети саме такі ідейні стають першими в черзі на «утилізацію» – одразу після (а можна і разом) відкритих політичних опонентів. Адже саме ці ідейні люди згодом починають ставити незручні запитання та обурюватися, коли їхній ідеалізований лідер діє не так, як вони очікували. (Достатньо згадати долю того ж Гіркіна в москві)Єдине, що погано для Трампа, – те, що усвідомлення відсутності у нього месіанства приходить до цих людей зарано. У той момент, коли Донні ще не встиг остаточно зламати всі американські інституції та вибудувати власний режим. А з огляду на медійність цих людей та вибори до Конгресу, що відбудуться вже за рік, це може добряче попсувати йому нерви вже зовсім скоро. Але це – не наша з вами проблема.🇺🇦Наша з вами вигода – в тому, що в ультралоялістській бульбашці, у яку рудочолий себе добровільно занурив, усе менше місця залишається для найвідбитіших представників його оточення – майже всі з яких відверто антиукраїнські. Навмисне ігнорування Тулсі Ґаббард у питанні Ірану – людини, яка мала б доносити до президента позицію спецслужб, – та публічне глузування з Такера Карлсона – яскраві докази цього.Замість них «пальма першості» в цій бульбашці може поступово перейти до тих, кому вона й мала належати – (зловісному Deep State) поміркованих системних функціонерів, як той же Марко Рубіо, який хоч і не є відкритим союзником України, та принаймні не є її ворогом – на відміну від Ґаббард.➡️Тобто, якщо саме такі люди, як це було під час першого президентства Трампа, оточуватимуть його тушку, шанс зберегти хоча б розвідувальну допомогу і отримати доступ до закупівель американського озброєння (зараз його фактично не існує, бо усі наші запити ігноруються) – є. І він вищий, ніж будь-коли (про пряму допомогу або санкційний тиск мріяти все одно не варто – Трамп є Трамп, його змінити важко.)Зрозуміло, що оточення рудого ніколи не було й не буде сталим (це просто не в його природі). Але вже зараз видно: Рубіо – чи не єдиний, хто навчився активно діяти та просувати позитивні для США рішення, мімікруючи під ультралояльну тусовку. І саме це, зрештою, може його неабияк наблизити до шефа, що не може не тішити.🇺🇦POLITpedia