💬«Це було під час документування наслідків чергового обстрілу в м. Новодружеськ. Вогонь почався раптово — ми ледь встигли сховатися. Кожен такий виїзд міг стати останнім. Але хтось мав це робити. Ми не мали права залишити людей і правду без свідчень», — згадує поліцейська.Паралельно з роботою в оперативних групах Кристина брала участь в евакуації населення з міст Лисичанськ, Привілля та Новодружеськ: вивозила сім’ї з дітьми з-під обстрілів, допомагала рятувати тих, хто не мав змоги виїхати самостійно.💬«Одна з історій, яку я не забуду ніколи, — 8-річна дівчинка, яка загинула під час артилерійського удару. Ми працювали в морзі, в якому вже не було світла та води… Це було нестерпно», — згадує поліцейська.А 30 березня 2022 року вона перебувала в будівлі Лисичанського відділу поліції саме в момент мінометного удару по приміщенню. Ще за десять хвилин до того завершилася ранкова оперативна нарада. Усі, хто був усередині або поруч, дивом вижили. «Ми народилися в сорочках», — згадує ті події оперативниця.У складі зведеного загону поліції Луганщини Кристина Довбиш несла службу на блокпостах у містах Бахмут, Костянтинівка, Лиман, Куп’янськ, Приколотне, Шевченкове. Перевіряла документи, транспортні засоби, виявляла осіб, причетних до колабораціонізму.💬«Війна зробила мене сильною. Я навчилася цінувати найпростіші речі — свободу, життя, тишу та надійних колег поряд. Я працюю в дуже крутому колективі. Це люди, з якими не страшно. Люди, які вміють тримати удар і прикрити спину. Тут поважають справу, а не посади. Тут борються — і виграють. Але найбільше я мрію повернутися в рідний Лисичанськ і продовжити там свою службу в мирній Україні».Війна вже забрала для неї надто багато. Її дядько загинув під Красногорівкою на Донеччині, захищаючи країну. Мати, військовослужбовиця ЗСУ, продовжує службу і з гордістю підтримує доньку, яка не зламалася, а навпаки — стала сильнішою.Наразі Кристина аналізує та систематизує інформацію, займається розшуком безвісти зниклих громадян, а також встановленням місць перебування військовослужбовців, які самовільно залишили свої підрозділи.Сьогодні вона — одна з тисяч тих, хто замість страху обрав службу, замість втечі — боротьбу. Її історія — це історія молодої, рішучої жінки, яка не відступила перед війною і кожним своїм днем наближає Перемогу.