***І нічого не поміняється. Літо прийшло – і так само стихне.А ти лежатимеш горілиць на зелених карпатських схилахіз тим, кому за жодних обставин не віритимеш до кінця.Спека протримається трохи довше, ніж ти би хотіла, і на початку вересня, вимучена і тонка, відірвеш його від повій,торкнешся його зап'ясть – а він такий гарячий від Бога –здається, тільки поглянь, і займеться, немов сухостій.І тоді згадаєш мене – справжнього і дощового. А я, власне, як жив без тебе так і живу,але часто про тебе думаю, час від часу купую JackDaniel'sрідко буваю вдома, курю Галуаз і траву,і відбиваюсь від тих, хто мене називає генієм. А я, власне, як жив без тебе так і живу, кохаюся із усіма підряд.Так само пишу тобі часом, дзвоню на старі недіючі номери,розмовляю із оператором, приймаю якийсь недіючий препараті засинаю, неначе малюк, на рахунок «три» І спробуй сказати, що я граю якось нечисто –я просто не лізу та не виламую ліній твого життя, як іншим.Звичайним дощем стирчу від початку осені у твоєму місті,і дивлюсь як тобі без мене стає щохвилини гірше. Олексій Чупа