починати любити першою, як починають новий день,не знаючи, чи складеться він у чіткий фотознімок,чи стане він доброю пам’яттю, чи втече з вудочки думки,як слизька риба життя, ця насмішкувата вертихвісткаяк починають нову книжку – писати, не уявляючи всіх подробиць,читати – не знаючи, чи дійдеш до останньої крапки,чи кинеш на пів дорозі, гортати – вдивляючись в обриси літер,обдумувати – як приміряють вбрання перед дзеркаломяк починають вчити мову – плутаючись у словах, червоніючи,наче яблуко влітку, що врешті стало дорослим і голим,боячись, що порозумітися ніколи не вийде,а все ж продовжуючи вслухатись в її чудернацьку музикувсім своїм тілом, кожним порухом серця, тремкими пальцямияк починають знайомство із морем – торкаючись босими ногамибоязко, обережно, прокладаючи шлях у самісіньку глибинуйого спокійної мудрості, що то накочує на тебе хвилею,то котиться геть, як абрикос сонця – призахідним небомяк починають місто – від перших поселень, дерев, залізницідо великого саду, в якому тіні не менше, ніж осяяних вулиць,знаючи, як легко його зруйнувати, але не знищити,адже любов і уява міцніші за глину і цеглупочинати любити першою – як вода починає людинуу степу і пустелі, у горах і довгому лісі18.08.2024