Вуличка мого дитинства

Це була звичайна вуличка. Липи. Лави. Квітники. Школа. Біля школи — "Булочна". Блиск веселої ріки. Пофарбовані парканчики,і кульбаби, і коза,і морозиво в стаканчиках,і фонтанчик, і базар. Я ходила до дитсадика. А за мною — котик Лис. А в зелених палісадникахсиньо півники цвіли. Пахло кропом з магазинчика,півень радісно кричав,а бабусі на ослінчикахколисали онучат. А дорослі все балакалипро незрозуміле нам. І частенько мами плакали. Бо була тоді війна. Що таке війна — збагнула яв літній день біля ріки,коли небо затягнулосячорнохмар'ям літаків. І моя маленька вуличкаспалахнула з краю в край —школа, біля школи — "Булочна",двір, і липи, і сарай. Як будинки з криком падалив палісадники лицем! Я боюсь про це і згадувать. Я боюсь писать про це. Я живу на іншій вулиці. Знову мир. І тиша знов. В синім небі розгорнулисяпаруси новобудов. Та іноді серце все-такиозирається назад. Де дівчатко у беретику? Де фонтанчик? Де базар? Школа. Біля школи — «Булочна». Сквер синичками дзвенить. Я зітхаю: рідна вуличкане вернулася з війни... Ірина Жиленко🕯️

День памʼяті поетеси Ірини Жиленко🕯️