💬 Запитання для духовного самоаналізу по 32-33 розділах: • Єзекія не злякався війни, бо покладався на Бога. Як я тепер реагую в кризових ситуаціях: шукаю Бога — чи все ще метушусь самотужки? • Його молитва була сильною — і Бог відповів. Чи я справді вірю, що моя молитва змінює реальність, а не просто мене? • Його віра підбадьорила інших. Чи ті, хто ще не знає Бога, через мене бачать Його — чи просто добре організоване життя?• Хвороба зблизила Єзекію з Богом, зцілення — віддалило. А що змінює моє серце більше — потреба чи достаток?• Манасія жив так, ніби Бога не існує. У яких моментах я покладаюсь тільки на себе, навіть не помічаючи цього? • Навіть він зміг покаятись і бути прощеним. Я вірю, що жодна помилка не є кінцем — навіть для себе? • В полоні він не мав уже нічого, крім молитви. Я тримаю молитву як останній ресурс — чи як перший зв’язок? • Історія Манасії нагадує: Бог бачить навіть у полоні, у темряві. Чи я доношу цю надію до тих, хто думає, що “їм уже пізно”?✍️ Що для вас було найціннішим або відкрилось по-новому у цьому розділі?