☦️Єфрем Сирін, ця світосяйна зірка, зійшов на церковний небосхил на Сході, у далекому місті Нізибін (нині Нусайбін), що в Месопотамії, близько 306 року. Ще зовсім юним він був вигнаний з дому батьком ― язичницьким жерцем ― через свою прихильність до християнської віри.Хлопця взяв до себе святитель Яків Нізибійський та виховав його у любові до чеснот та у постійних роздумах над словом Божим.Через деякий час після свого хрещення, у віці близько двадцяти років, Єфрем втік від міських клопотів у пустелю, щоб бесідувати в тиші з Богом і жити в оточенні ангелів.Преподобний Єфрем постійно захищав праву віру, проповідуючи народу, полемізуючи із язичниками та єретиками.Решту часу він смиренно служив усім як правдивий диякон (грецькою «служитель»), наслідуючи Христа, Котрий став усім слугою. Саме тому зі смирення він завжди відмовлявся від священного сану.Усі свої чесноти, усі плоди споглядань та роздумів, усю благодать, яку йому подавав Бог, він не вважав своїми, а віддавав їх на прикрасу Церкві, Нареченій Христа, наче золотий вінець, оздоблений дорогоцінним камінням.338 року Нізибін був врятований від першої осади за молитвами святителя Якова та преподобного Єфрема.Проте в ході подальших війн у 363 році він все ж був захоплений державою Сасанідів.Не бажаючи жити під владою язичників, святий Єфрем та чимало інших християн відбули до Едеси. Там преподобний провів останні десять років свого життя.