☦️Священномученик Климент народився в галатійському місті Анкірі 258 року від батька язичника і матері християнки. У дитинстві втратив батька, а на дванадцятому році втратив і матір, яка передрікла йому мученицьку кончину за віру в Христа. Жінка, яка усиновила його, Софія, виховувала його в страху Божому. Під час страшного голоду в Галатії деякі язичники кидали своїх дітей, не маючи змоги їх прогодувати. Софія збирала нещасних до себе, годувала й одягала їх, а святий Климент допомагав їй у цьому. Він навчав дітей і готував їх до прийняття Святого Хрещення. Багато із них згодом померли мученицьки за віру в Христа.За доброчесне життя святий Климент був поставлений на читця, а потім на диякона. У вісімнадцять років він отримав сан пресвітера, а у двадцятирічному віці був висвячений на єпископа Анкірського.Невдовзі спалахнуло гоніння Діоклетіана (284–305) на християн. За доносом притягнутий був до відповіді і єпископ Климент. Правитель Галатії Дометіан намагався схилити святого до поклоніння язичницьким богам. Але єпископ Климент твердо сповідав віру Христову і мужньо перетерпів усі муки, на які наразив його лютий намісник. Його вішали на дереві; різали тіло гострим залізом так, що видно було кістки; жорстоко били палицями та камінням; крутили на колесі і палили на повільному вогні. Господь оберігав Свого страждальця і двивовижно зціляв його понівечене тіло.Тоді Дометіан послав святого в Рим, до самого імператора Діоклетіана, з донесенням про те, що єпископа Климента жорстоко мучили, але він виявився нездоланним. Діоклетіан, побачивши мученика цілковито здоровим, не повірив донесенню і піддав його ще жорстокішим тортурам, а потім ув’язнив.Багато хто із язичників, бачачи мужність святого і дивовижне зцілення його від ран, увірував в Христа. До святого Климента у в’язницю стікалися люди для повчань, зцілень і Хрещення, так що в’язниця перетворилася на храм. Багатьох із них за доносом стратив імператор.Діоклетіан, вражений дивовижним терпінням святого Климента, відіслав його в Нікомідію до свого співправителя Максиміана. Дорогою, на кораблі, до святого приєднався учень його Агафангел. Він уникнув страти з іншими сповідниками і бажав постраждати й померти за Христа разом із єпископом Климентом.Імператор Максиміан віддав святих Климента й Агафангела правителю Агрипіну. Той піддав їх таким нелюдським катуванням, що навіть у глядачів-язичників спалахнуло почуття співчуття до мучеників і вони побили камінням мучителів.Отримавши свободу, святі зцілювали жителів міста покладанням рук, хрестили і наставляли безліч людей, які стікалися до них. Знову схоплені за розпорядженням Максиміана, вони були відправлені на батьківщину в місто Анкір. Там князь Анкірський Куріній знову піддав їх мукам. Потім він відіслав у місто Амісію до намісника Дометія, який вирізнявся особливою жорстокістю.В Амісії святі мученики були кинуті в кипляче вапно, пробули в ньому добу і залишилися неушкоджені. З них здирали шкіру, били залізними палицями, клали на розпечені залізні ліжка і поливали сіркою. Святим усе це не шкодило, і їх відправили до Тарса для нових мук. Дорогою в пустелі святому Клименту, по його молитві, було дано одкровення, що він ще двадцять вісім років страждатиме за ім’я Христове. Зазнавши безліч мук, святі були ув’язнені в темницю, де пробули двадцять вісім років.Після смерті Максиміана святий Агафангел був усічений мечем. Святого Климента анкірські християни звільнили із в’язниці і відвезли до печерного храму. Там після звершення Літургії святий сповістив вірянам швидке закінчення гонінь і свій близький відхід. Святий мученик справді невдовзі був убитий воїнами міста, які увірвалися до храму. Святому відсікли мечем голову під час принесення ним Безкровної Жертви († близько 312 року).