☦️Єпископ Феофан (Говоров Георгій Васильович) народився 10 січня 1815 року в сім´ї священника. Його батько відзначався суворо благочестивим життям. Він закінчив курс наук зі званням студента у Сєвській духовній семінарії і був залишений при ній вихователем юнацтва.У 1823 році Геогрій був призначений у Лівенське духовне училище, після закінчення якого, у 1829 році, вступив до Орловської духовної семінарії, де і навчався до 1837 року. 1837 року був посланий у Київську духовну академію для отримання вищої богословської освіти. Там прекрасні наставники і вихователі передавали студентам високі істини християнської віри і благочестя.У 1838 році померла його мати, а у 1839 році — батько. Можливо, що обставини смерті його батьків утвердили його в рішенні прийняти монашество. 1 жовтня 1840 року Георгій звернувся до академічного начальства з проханням постригу в монахи. Постриг звершив ректор Академії архимандрит Єремія (Соловйов). Це відбулось 15 лютого 1841 року у Свято-Духівському храмі Києво-Братського монастиря.Після постригу молоді монахи-товариші відправились у Києво-Печерську Лавру до відомого своїм суворим благочестям і подвижництвом старця ієросхимонаха Парфенія.З 22 березня 1845 року його призначили інспектором Академії, але його обтяжувало це призначення, про що він писав у листі до Преосвященного Єремії.У 1847 році ієромонах Феофан із задоволенням прийняв призначення у духовну місію Церкви до Єрусалима, яку очолив архімандрит Порфирій (Успенський), відомий церковний археолог.У 1854 році місія з Єрусалима була відкликана. За свої труди в місії ієромонах Феофан був возведений в сан архімандрита.Через півроку, 12 серпня 1855 року архімандрит Феофан був призначений на посаду ректора Олонецької духовної семінарії.У 1856 році архімандрит Феофан був знову направлений на Схід, де вивчив грецьку мову і зібрав багато перлин святоотецької мудрості.13 червня 1857 року архімандрит Феофан був призначений на посаду ректора Санкт-Петербурзької духовної академії.1 червня 1859 року він був рукопокладений у сан єпископа Тамбовського і Шацького. У Тамбовській єпархії єпископ Феофан проявив себе як архіпастир, що піклується про розповсюдження просвіщення, про прикрашення храмів, про влаштування внутрішнього життя монастирів, про піклування над сиротами, нещасними сім’ями духовенства. Надзвичайно багато уваги приділяв церковній проповіді Слова Божого.22 липня 1863 року святитель Феофан був переведений на Володимирську кафедру. 12 березня 1866 року владика послав до Синоду своє прохання про звільнення на спокій.Після Пасхи 1872 року святитель остаточно віддалився у затвор, припинив усякі стосунки з людьми, впускаючи до себе лише настоятеля монастиря, духівника і келійника, але і тих дуже рідко.Свою смерть святий владика зустрів спокійно. Вона настала 6 січня 1894 року в день Богоявлення Господнього. Протягом всього свого життя святий єпископ Феофан незмінно слідував прикладу Господа Іісуса Христа, Котрий прийшов “у світ грішних спасти”, “знайти і спасти загибле” (Мф. 18:11) і прикладу святого апостола Павла, який, наслідуючи Христа, говорив про себе: “Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких” (1Кор. 9:22).