☦️Апостол Фома, якого також називають Фома Близнюк (грецькою "Дідім", що означає "близнюк"), був одним із найближчих учнів Іісуса Христа. У Новому Завіті він відомий як "Фома Невіруючий" через епізод, коли він засумнівався у воскресінні Христа, доки не побачив Його власними очима і не доторкнувся до Його ран (Ін. 20:24-29). Цей момент підкреслює людську природу Фоми, його прагнення до переконливих доказів, а також його щиру віру після зустрічі з воскреслим Христом, коли він вигукнув: "Господь мій і Бог мій!"За церковним переданням, після зішестя Святого Духа в день П'ятидесятниці Фома проповідував Євангеліє в різних регіонах. Основним місцем його служіння вважається Індія, хоча деякі джерела згадують також Парфію, Мідію та Персію. Згідно з "Діяннями апостола Фоми" (апокрифічний текст II століття), Фома був обраний за жеребом для проповіді в Індії. Спочатку він не хотів їхати, але Христос явився йому у видінні, і Фома вирушив у подорож.В Індії Фома навернув до християнства багатьох людей, включаючи царя Гундафара (або Гондофара) та його двір. Він творив численні чудеса: зцілював хворих, виганяв бісів і навіть воскрешав мертвих. Його проповідь була настільки успішною, що це викликало гнів місцевих язичницьких жерців.Фома прийняв мученицьку смерть приблизно в 72 році в Індії, у місті Маліпур (сучасний Ченнаї). За переказами, його закололи списами за наказом місцевого царя, який був розлючений наверненням до християнства членів свого двору, зокрема цариці та її сина. Перед смертю Фома молився за своїх мучителів, просячи Бога простити їх.Апостол Фома вважається покровителем Індії, а також будівельників і архітекторів, оскільки за переказами він був вправним ремісником. Його мощі, за переданням, були перенесені до міста Едесса (сучасна Туреччина), а згодом до Італії, де зберігаються в Ортоні.У православній традиції пам’ять апостола Фоми вшановується 6 жовтня (за юліанським календарем) та в Неділю після Пасхи, яка називається "Фоминою неділею" на згадку про його зустріч із воскреслим Христом.