Святий Анфім народився в Нікомидії, у Малій Азії, де в той час вирувала буря переслідувань. Він був єпископом цієї великої єпархії, пастирем тисяч душ, які шукали в ньому розради та сили. У 303 році, коли Діоклетіан видав едикт про знищення церков і спалення християнських книг, Нікомидія стала одним з перших осередків мук. У місцевій соборній церкві спалили живцем 20 тисяч віруючих, а святий Анфім, хоч і був відсутній у той момент, став головною мішенню для гонителів. Його шукали, щоб знищити, бо бачили в ньому оплот віри, того, хто не лише проповідував Слово Боже, але й жив ним у повноті.Брати і сестри, уявіть собі: Анфім, як добрий пастир, не залишив свою отару. Коли його знайшли, він не втік, не зрікся, а сміливо ісповідував Христа. Його схопили, мучили, але він залишався твердим, як скеля. Разом з ним постраждали його соратники: диякон Феофіл, Мигдоній, Петро, Індіс, Горгоній, Зінон, Дора, дева Домна та Євфимій. Усі вони, підкоряючись Христовому заклику "Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, душі ж не може вбити" (Мт. 10:28), віддали життя за Царство Небесне. Анфіма спочатку ув'язнили, де він продовжував проповідувати, навертаючи навіть варту. Потім його катували вогнем, але Господь зберігав його, щоб він міг свідчити довше. Нарешті, його стратили, і його кров змішалася з кров'ю тисяч інших мучеників, поливаючи землю.