Преподобний Іоанн, у миру Іван Крюков, народився 1795 року в простій міщанській сім’ї. З дитинства його серце горіло любов’ю до Бога, але шлях до чернецтва був тернистим. Примушений до одруження матір’ю, він пережив втрату дружини, і лише після цього, у 38 років, вступив до Глинської пустині. Згодом він перейшов до Святогірської обителі, де став економом, а зрештою обрав шлях затворництва, зачинившись у крейдяній печері. Уявіть собі тісну келію, холодну й сиру, де є лише дерев’яна труна замість ліжка, важкі вериги на тілі та незгасима лампада перед іконами. У таких умовах святий провів 17 років, віддаючи себе молитві, посту й аскетичним подвигам. Щодня він звершував 700 земних поклонів, 5000 Іісусових молитов і 1000 молитов до Богородиці. Його життя було суцільною молитвою, а серце — жертовником любові до Бога.Чому ж Церква прославляє таких подвижників? Бо вони показують нам, що святість — це не недосяжна мрія, а реальний шлях, який відкритий кожному. Преподобний Іоанн не народився святим, він став ним через терпіння, смирення й невпинну молитву. Його приклад учить нас, що навіть у світі, сповненому суєти, ми можемо знайти час для Бога, для молитви, для внутрішнього зосередження.