ПоБАЛАКАємо | ​Це, напевно, був найважчий рік у моєму житті. 51-й.Кажуть: як корабел...

​Це, напевно, був найважчий рік у моєму житті. 51-й.Кажуть: як корабель назвеш — так він і попливе.П’ятдесятиріччя почалося складно — навіть не встиг його із-за форс-мажора відсвяткувати. Тому хочу ще раз вибачитися перед усіма, кого тоді підвів. Багато чого довелося різко змінювати. А ми той невідсвяткований день наверстаємо, обіцяю!Але цей рік зробив головне — зняв рожеві окуляри!Виявляється, після 50 можна стати трохи старшим… і не за паспортом — за відчуттями.Так, Були розчарування.Були моменти, коли адреналін зашкалював і здавалося — а раптом може уже все…Але сьогодні я радий, що цей рік був.Тому що разом із втратами прийшли дуже великі здобутки.Цей рік очистив.Від зайвого, від випадкових людей, від «бруду і плісняви», яка інколи пристає до тебе. Сподівюсь, як шматки бруду вони відпали. Але він дуже чітко показав, хто є хто.Чужі, які маскувалися під своїх — відпали.Свої — стали ще ближчими!І він показав ще одну річ.Те, що раніше здавалося дуже важливим у житті, виявилося, якщо не порожнім, то точно другорядним.А інші речі вийшли на перший план — і стало очевидно, що в житті є те, що справді по-справжньому важливе!Я довго готувався увійти в одну сім’ю але...Життя повернуло інакше — і я опинився в іншій. Справжній. Рідній. Теплій. Своїй.І значить, так мало бути.Закриваючи одні двері, Бог завжди відкриває інші.Я вдячний усім, хто був поруч у складні моменти.Я вдячний тим, хто підтримував, ішов поруч і не відвертався, незважаючи ні на що! Моїх друзів-ротарійців, колег, друзів-волонтерів, побратимів-військових! Взагалі близьких. Ті, про кого згадую тут, про це знають!А окремо вдячний за нову сім’ю в «Гострих картузах».Це справжні люди. Герої свого часу. Добровольці. Титани, поруч з якими інколи відчуваєш себе пігмеєм.І це ті, кому ми зобов’язані допомагати.Дуже хочеться вірити, що наступний рік буде легшим і сильнішим.Але я точно розумію — багато залежить від нас самих.Сьогодні я, скоріш за все, буду майже не на зв’язку.Прошу зрозуміти.І заздалегідь вдячний за всі привітання — обов’язково відповім повідомленнями і передзвоню близьким.Побажання в мене одне.Щоб поруч були по-справжньому близькі люди.Щоб вони були здорові і, по можливості, поруч.І щоб в Україні настав справедливий мир.І я точно знаю — є люди, які його наближають.Якщо хочете привітати — вкажу картку.Зараз для улюбленого підрозділу «Гострі картузи» терміново потрібна машина, варіант уже знайшли. Усі кошти підуть туди:4149609052404813PayPal [email protected] Продублюю ще в коментаряЯкщо немає можливості чи бажання вітати фінансово, буду буду радий вашій підписці на мій канал «ПоБалакаємо»:https://youtube.com/@poBalakaemoProОбіцяю, Найближчим часом буде багато цікавого.Рухаємось далі.Курс доведеться змінювати — і змінювати серйозно.Але вірю — у цього вітрильника буде попутний вітер.Дякую вам, друзі, за те, що ви поруч: і в житті, і в мережах!