ПоБАЛАКАємо | Мене вже не так часто, проте ще інколи запитують (а частіше за спиною ...

Мене вже не так часто, проте ще інколи запитують (а частіше за спиною кажуть): «Шо він там вештається десь за кордоном, в чому сенс, шо він там доброго робить? З кимось чаї розпиває та фоткається!» . А забув, ще дорікають, що я там подарунки якісь роздаю.Що я на це можу сказати?Що дуже часто за кордоном нашим друзям (особливо людям, які вийшли з вікового терміну «молодь») важливе особисте спілкування. Можливість почути з перших вуст. Подивитися тобі в очі та потиснути руку. І з цього виникає справді багато добрих справ!Приклади?!Один з самих крайніх. Завдяки величезних друзів Olga Steblianko та Mykola Stebljanko , які були в курсі географії мого відрядження, в мене відбулася зустріч .Фантастичні люди Johrita та @Bruce Solari, які проживають в Анахаймі.Дуже класні та чутливі. Не раз вони приїджали в Україну, щоб підтримати Неньку. Були в Одесі та Херсоні. Багато допомогали!На нашу зустріч зібралася уся їх неймовірна родина.Я вкрав в них більше ніж дві години їх часу.Багато розповідав і про Харків, і про Слобожанщину, і про Донбас, і про прифронтові території.Було багато запитань. Головне з них: «Чим ми можемо вам допомогти?»Вибач Миколо, але я розповів про багато наших проектів: і про рідного Харківський Ротарі Клуб "Харків-Сіті" , і про ті, які в Ротарі в Україні / Rotary in Ukraine в Україні набули вже загальноукраїнського масштабу (наприклад, Ротарі - Дітям Героїв ) Брюс, коли прощалися, сказав: «Дай мені декілька днів».А незабаром після зустрічі я получив такого листа. Думаю, що я не порушу моральні норми, якщо я частину його процитую: «Дякуємо Миколі за те, що організував знайомство. Ми з Джорітою раді повідомити, що нам вдалося забезпечити фінансування для мобільного госпіталю»Що я можу сказати?!Респект та Повага цим феноменальним людям та Ротарі за таку потужну підтримку!Такими людьми не можна не захоплюватися! І бути їм вдячними не тільки за допомогу, але і за їх тепле сердце!Одна розмова (звісно з потужними рекомендаціями від друзвів) і допомога на багато десятків тисяч доларів, дасть Боже, вирушить на прифронтові території, рятувати здоров'я наших земляків!p.s. а, можуть сказати, що забув про подарунки? Так, вони теж були! Як мене вчили в дитинстві: «Найкращий подарунок – книга?» Тому я і вручив родині Брюса цю чудову книгу про військовий Харків, яку видав мій друг, депутат Харківської міської ради Gabriel Mihaylov . Ми довго її розглядували, а я розказував про рідне Місто-Герой. Домовилися, що , дасть Боже, зустрінемося в Харкові наступного разу! А ця книга займає зараз почесне місто в родині Соларі!Дякую Долі та Вам, Друзі з Великої Літери, що ви в мене є!