🥷:Хотіла б поділитися своєю думкою про артблок з мого досвідуЯ як людина яка мала дуже довгий артблок (майже 6 років), то в моєму випадку взяти перерви не допомогло. Довго мала питання чому ж при моєму бажанню я не могла все одно малювати, а всі спроби йшли лише в деградацію стилю, що ще більше заганяло в артбок. Я почала задовго вивчати психологію як самодопомогу, зрозуміння себе. Бо уви і ах я не сильно мала якусь комунікацію в реал, більше через інтернет мала спілкування та доступ до світу теж через інтернет. Це доволі великий пост вийде, якщо я напишу все все все, то легше вже книгу написати та опублікувати її так. Якщо кратко, артблок почав відпускати лише зараз, то на місяць знов накрив, то знов відпускання, але відчувалося, що ось нарешті він починає попускати. Попускати почало коли я з'їхала від родичів, де мій психологічний стан лише був гіршим й гіршим з ними. Чому я раніше не з'їхала? Я б теж хотіла знати відповідь, але лише віднедавна я стала злитися, спеціально брехати родичам для вигоди себе, влітку я таким способом поїхала в іншу країну. Я обманула, що їду з кимось, а на дійсності сама поїхала, сама перетнула кордон, сама була в іншій країні, наскільки я не хотіла бути поруч з родичами (бо вони не мають закордонний паспорт). Звісно я потім поїхала назад але теж маючи при собі план, трошки звісно він заруїнив із-за здоров'я матері, але як стало стабільно я поїхала на вже остаточно. Адаптація пройшла швидко, робота знайшла, а в іншій країні до мене дуже тепло відносяться не дивлячись, що маю мовний бар'єр. Й що до артблоку, з'явившись безпечний простір я нарешті почала хотіти більше малювати, я нарешті зрозуміла, що я хочу від життяАртблок інколи залежить від вашого психічного стану. Не всі артблоки мають такий корінь, але в моєму випадку він такий був. Так звісно з психологи б швидше це сталось, але із-за такої гіперопіки я була зашугана, не мала доступ до роботи, постійно мала казати куди я йду, навіть гуляти не розглядається, бо це ж не корисне ділоСмішно що в цій ситуації головне рішення було із-за мого хлопця. Моїм родичам він подобався, то відпускали до нього (але перший рік взагалі якийсь дурні у них були умови, коли я можу до нього піти ☠)Чесно, я б хотіла раніше це зрозуміти, значно раніше, але не в 22Але краще вже так, ніж ще у більш старшому віці Поважайте свої кордони, ставте себе у першу чергу, а потім вже інших, бо ви у себе єдині з ким ви проводите 24/7 час всього життя, цілую та обіймаю вас та хай артблоки розтануть назовсім#тейк