Плейбекери, друзі, актори, люди Хочу звернутися саме до вас з моїм переліком цінностей паралельного акторського навчання А саме про клоунаду Прочитайте, якщо цікаво *Іноді клоунаду плутають із “глупістю заради глупості” і це норм, ботвсі були на 1 квітня і цей досвід більш крінж ніж ...Особливо якщо дивитися ззовні, без досвіду входу в цей станАле якщо дивитися зсередини практики —це досить точна робота з тим, що ми як плейбекери добре знаємо,але не завжди дозволяємо собі прожити настільки оголено та щіро *Що ж саме тут може бути цінним для нас:— Досвід неідеальності як ресурсуНе прикрашати історію, не “добре зіграти”,а бути в тому, що є — навіть якщо це незручно або недоречно.І помітити, що саме там часто з’являється життя і серце— Контакт із соромом, який не ізолюєМи часто працюємо з історіями, де є вразливість і ніяковіння.Але власний сором іноді залишається за кадром свідомості, але видима для глядачів. Я думаю у всіх є досвід, кли актор на сцені соромиться гніву, радості, сексу, тощо?Клоунада дозволяє бути в ньому і не випадати з контакту. Для мене це надсклално і надважливо— Практика незнанняНе знати, що робити далі і не поспішати це закривати формою або своєю ідеєю.Залишитися в цьому місці трохи довше.І дати чомусь справжньому проявитися, народитися— Мінімальна правда моментуНе велика історія, не інтерпретація,а щось дуже просте і конкретне:“мені зараз ніяково”,“я розгубився”,“я хочу бути хорошим”.Це дрібно, але саме з цього часто починається живий контакт. Особливо це видно на 0 історіях— Сміх як впізнавання, а не як ефектНе “зробити смішно”,а дозволити проявитися тому, що вже є —і впізнати в цьому себе. Ну і нема нічого гіршого, ніж плейбек актор, який починає смішити глядача, Особливо жартами про піськи і сіські (нічого не маю проти, але бачу в цьому захист від контакту)— Відпускання контролю без втрати присутностіЦе не хаос, а радше інша якість уваги,де ти не керуєш процесом повністю,але і не зникаєш з нього. (Моє улюблене, ви знаєте)— Повернення гри як функції, а не розвагиГра тут не для того, щоб відволіктися,а щоб відновити гнучкість, чутливість і здатність відповідати моменту*Можливо, це виглядає як щось дуже просте.Але саме ця простота часто виявляється найскладнішою в практиціІ, можливо, клоунада — це один зі способівнагадати собі, що між технікою і живістюми все ще обираємо живість*Тож, я хочу сказати, що мені бути на сцені більш справжнім допомагає (парадокс), якраз не плейбек практики і тренінги А інші Ті, де немає стільки відповідальності за кожен крок Ну і матьіго контроль. Він допомагає триматися, але не допомагає грати А хочеться саме цьогоТож, я чекаю ще 5 - 6 людей, які сміливо одягнуть на себе червоний ніс і підуть в країну дурнів, та де є поле дива *А на фото ми початківці - зустрічаємо нашу майстриню клоунессу - Агнессу, яка вже міряє наші носи, щоб одягти на них червону кулю Пишіть Ксенії , якщо хочете з нами @Ksusha_zdesЦе не дорого і дуже весело