Привіт, спільното! 👋 Маю дискусійне питання до книгочтунів та книгочтуникиць.Читаю зараз одну книгу української авторки. Жанр - 100% мій (стімпанк-фентезі. І ні, це не Грабовська), оцінки й відгуки хороші, опис книги - реально те, що мені повинно подобатись. Об'єм невеликий, тобто майже немає води, зайвих описів природи і т.д. Натомість екшену вистачає: вороги-мутанти колоритні й небезпечні, а вороги-люди (зрадники та гниди) - ще більш небезпечні. Здавалося б, усе супер - читай і отримуй насолоду. Але щось не виходить насолодитися. Протягом майже усієї книги я думками де завгодно, тільки не в цій історії.От що це таке? Чому так відбувається? Просто не моя книга? Та начебто за описом, навпаки - моя. Нездатність авторки утримати увагу читача? А від чого це залежить?🤔І тут я згадав Сандерсона, де все навпаки: книги об'ємні, води багато, описів усього на світі теж багато, темп повільний, екшен лише в кінці - але ж цікаво пздц! То виходить, що те, що я вважав мінусом у творчості Сандерсона, навпаки є плюсом? І саме ця зосередженість на світобудові, на описах і робить текст живим, а не таким, що виглядає як сухий лог виконання квесту з відеогри чи банальний фанфік🤔Можна було б подумати, що справа у досвіді - типу, я порівнюю Сандерсона і ноунейм-авторку. Але ні. У мене така сама ситуація із "Чортами" Аберкромбі була. Ну типу топовий письменник, фентезі з цікавою ідеєю, просто шикарні персонажі, але читалося це не як книга, а як сценарій до фільму - і я також постійно думками був десь деінде.Що скажете стосовно цього? Буває у вас таке, що наче книга цікава, але не тримає увагу? (Давайте свої приклади) Може, мені просто не вистачає експозиції для нормального занурення? Чи дочитуєте такі книги до кінця?