На орбіту Апофіса впливають навіть сили, яких ми майже не помічаємо. Сонце нагріває його поверхню, а вона потім випромінює тепло назад у космос. Через нерівномірність цього випромінювання виникає крихітна тяга — ефект Ярковського. За короткий час вона мізерна, але протягом десятиліть здатна помітно змістити прогнозовану траєкторію. Саме тому для довгострокового розрахунку руху астероїдів недостатньо враховувати лише гравітацію.
Побачити Апофіс зможуть не тільки професійні астрономи. За сприятливої погоди він стане досить яскравою рухомою точкою, помітною неозброєним оком у значній частині Східної півкулі. Проте величезною скелею над головою він не виглядатиме: навіть із такої малої за космічними мірками відстані його кутовий розмір залишиться дуже малим. ООН очікує, що явище потенційно зможуть спостерігати мільярди людей.
І хоча Апофіс пролетить нижче висоти геостаціонарних супутників, це не означає, що він промчить крізь щільне «кільце» космічних апаратів. Його траєкторія нахилена до екватора, тому NASA не вважає проліт загрозою супутникам.
До Апофіса готуються й космічні місії. Спільна місія ESA–JAXA Ramses повинна прибути ще до найближчого зближення й спостерігати, як астероїд змінюється під дією Землі. JAXA також планує проліт апарата DESTINY біля Апофіса на шляху до астероїда Фаетон. А NASA спрямувала до нього OSIRIS-APEX — колишній OSIRIS-REx, який уже доставив на Землю зразки астероїда Бенну. Після прольоту OSIRIS-APEX досліджуватиме Апофіс зблизька і наприкінці роботи має підійти майже до самої поверхні: струмінь його двигунів підніме пил і камінці, відкриваючи матеріал, що лежить трохи глибше.
 Найближчий проліт станеться у п’ятницю, 13 квітня 2029 року, а сам астероїд отримав ім’я Апофіса — грецьку форму імені давньоєгипетського Апепа, уособлення хаосу. Для фізики ні дата, ні назва, звичайно, значення не мають.
Натомість наукове значення події настільки велике, що ООН офіційно проголосила 2029 рік Міжнародним роком обізнаності про астероїди та планетарний захист. Проліт стане не лише дослідженням одного космічного каменя, а й глобальним тренуванням: астрономи, космічні агентства та міжнародні системи планетарної оборони перевірять, наскільки точно ми можемо спостерігати, прогнозувати й досліджувати небесний об’єкт, що проходить надзвичайно близько від нашої планети.
Чомушка підсумовує:
— Тобто коли Апофіс відкрили, вчені ще не могли виключити його зіткнення із Землею,  а тепер саме його близький проліт допоможе вченим краще зрозуміти, яку будову мають такі астероїди і як вони реагують на сильну гравітацію планети?
Наука відповідає:
— Саме так. Історія Апофіса показує, як завдяки новим спостереженням і точнішим розрахункам учені можуть поступово з’ясувати, чи справді астероїд становить загрозу для Землі. У 2029 році головне питання вже не «чи вдарить він у Землю?», а «що Земля зробить із ним?».
Відповідь важлива не лише для Апофіса. Вона допоможе зрозуміти, з чого складаються подібні астероїди, як вони реагують на зовнішню силу і як одного дня діяти, якщо до Землі справді прямуватиме небезпечний об’єкт.