Розкажу трохи про нас з Германовичем, сьогоднішніх.Чесно кажучи, я дуже переживала про те, яким буде наше життя з трьома моїми та (періодично) його донькою. Ну бо в теорії розуміти, що буде складно, і на практиці - не встигати виносити сміття, купляти їжу (бо їдять), не мати посуду в кухні (бо весь у них в кімнатах), знаходитись в постійному гомоні людей, що лаються (а німцям здається, що ми лаємось, коли говоримо російською - знаєте?), забути про порядок чи спокій, постійно когось звідкілясь забирати чи відвозити та періодично мати ще друзів на ночівлю - то зовсім різні речі. П'ятниця, вечір: один лупцює боксерську грушу, інший грає з кимось в інтернеті і кричить на всю хату англійські матюки, принцеса розлила відро йогурту в холодильнику і навколо, та пішла грати на гітарі. Собака вилизує йогурт, ми вдвох миємо холодильник - а хотіли нарешті кіно вдвох подивитись.І що ви думаєте? Жодного слова. Тільки: "You have to love them, right? Otherwise you kill them"Так от про нас. Звичайно, часу один на одного практично немає. Стосунки довелось доволі різко перемкнути з конфетного в режим "Побут". Дивним є те, що в цьому присутнє якесь своє задоволення - спокій, довіра, вдячність. Ніби просто логічна наступна сходинка, з власними відкриттями та викликами, але так само захоплююча та надихаюча. Ми навіть більше ніж раніше піклуємось один про одного, обожнюємо проводити час вдвох, робити різні приємності та сюрпризи один одному. За 4 роки я остаточно впевнилась, що я - найкрасивіша і найбажаніша  жінка в цьому світі). Дивно, як можна одночасно відчувати себе і центром Всесвіту і абсолютно вільною особистістю поруч з іншою вільною особистістю.Для мене і досі найкращий момент дня - зануритись перед сном в його плече і заснути, бо це - найзручніше і найбезпечніше місце на землі.На фото - наша нещодавна триденна велоподорож по Шварцвальду (місцеві Карпати)