Гуляє КМЦ. Приходить молодий Бадді, приводить фрешів. Фреші горілочку починають по першій, закусують піцою з сільпо, веселяться. Бадді стоїть смалить цибарку - не йде йому тусовка, а фрешів контролювати і тримати купи треба. Підійшов до старого Бадді, що у веро-веро бокал допиває рибу доїдає, і питає мовляв так і так, настрою нема але фрешів тримати купи треба. Дає йому старий Бадді чарку абсенту і каже - мовляв, випий трохи. І от чудо - молодий Бадді на крилах влітає в тусовку, гасить тост, фреші щасливі на місці стоять і очима кліпають, тримаються купи. Зітхнув молодий Бадді.Та ось вже фреші пʼють по другій, закушують пивом і ще більше розгаласилися. Один почав срам показувати, інший — став ногами на лаву і горлає щось про освіту в Україні. Знову змокло чоло Бадді - пішов знову до старого. Той йому знов дає чарку абсенту - і ніяковості як не бувало - три тоста на лавці, усі фреші довольні навколо Бадді співають, усе спокійно. Зітхнув молодий Бадді.Аж ось бачить молодий Бадді - фреші розлютувались, чарку випʼють - травою закушують - лави ломають - чуби рвуть. Ще трохи і зовсім біда буде. І в третій раз біжить молодий до старого, той йому чарку наливає. Насилу втихомирив молодняк лютим тостом за папу і маму, заліз на дерево і щучкою пірнув у натовп, включив хава нагілу на колонці. Заспокоїлись фреші. Зітхнув молодий Бадді.Фокус молодого Бадді зовсім розстроївся. Уже не баче - чує: фреші під лавками насвинячені блюють, стіни 4го корпуса обцикують, содом і гомора настає. Пора всіх на таксі саджати і по домах розвозити - але ж як? Бадді і сам насвинячений під сходами КМЦ брущатку протирає. Ледь доповз до Старого Бадді і питає мовляв як тепер отверезіти нашвидку і усіх фрешів від смерті наглої врятувати. А старий Бадді витер руки серветкою, встав зі столу і каже:— а це вже, молодий Бадді, могилянскі цінності.