Fuente
Підслухано|Великодимерська громада | Ще зовсім недавно у нашій громаді, у селі Світильні, хотіли закрити гі...
1 530 Vistas/Alcance
2026-10-04 04:31
Mensaje №31356
Ще зовсім недавно у нашій громаді, у селі Світильні, хотіли закрити гімназію та садочок. З слів місцевої влади, причина - укриття, не відповідає вимогам.
Батьки, вчителі та небайдужі люди не змирилися.
Ми згуртовались, зробили розголос, звернення, доводили, наполягали. Бо за рішенням про закриття гімназії та садочка стояли не просто стіни, за ним стояли наші діти, їхнє навчання та й взагалі подальше життя села.
Це було не просто, витрачено багато часу і нервів, але ми вибороли право гімназії на існування.
І сьогодні дивишся на ці кадри і розумієш: боротьба була недаремною! Було б бажання - рішення завжди можна знайти.
Так, у нашому житті є тривоги, що переривають уроки. Але ж діти спускаються в укриття і повертаються до навчання.
Вони не лише вчаться, вони граються, сміються, спілкуються, дружать, святкують свята.
І просто живуть своє дитинство.
Бо навіть під час війни дитинство не повинно зупинятися.
І, мабуть, найбільша наша перемога сьогодні , це бачити в очах дітей не страх, а цікавість, радість і життя.
💙💛
Гімназія живе, діти навчаються, а отже - ми перемогли ще одну маленьку, але дуже важливу битву.
Дякуємо кожному, хто не залишився байдужим і допоміг зберегти гімназію - душу села.
Коли громада об’єднується немає нічого неможливого. ❤️
Щиро дякуємо Наталія Мельничук та Київська обласна державна адміністрація, дякуємо Віталій Бігун та Броварська районна державна адміністрація за те, що почули нас і допомогли. Окрема вдячність, @ Zhanna Osipenko за те, що "знайшли правильні слова" для наших горе-керівників . Дякуємо Сніданок з 1+1 .
💛💙
Іра
Лимаренко
Батьки, вчителі та небайдужі люди не змирилися.
Ми згуртовались, зробили розголос, звернення, доводили, наполягали. Бо за рішенням про закриття гімназії та садочка стояли не просто стіни, за ним стояли наші діти, їхнє навчання та й взагалі подальше життя села.
Це було не просто, витрачено багато часу і нервів, але ми вибороли право гімназії на існування.
І сьогодні дивишся на ці кадри і розумієш: боротьба була недаремною! Було б бажання - рішення завжди можна знайти.
Так, у нашому житті є тривоги, що переривають уроки. Але ж діти спускаються в укриття і повертаються до навчання.
Вони не лише вчаться, вони граються, сміються, спілкуються, дружать, святкують свята.
І просто живуть своє дитинство.
Бо навіть під час війни дитинство не повинно зупинятися.
І, мабуть, найбільша наша перемога сьогодні , це бачити в очах дітей не страх, а цікавість, радість і життя.
💙💛
Гімназія живе, діти навчаються, а отже - ми перемогли ще одну маленьку, але дуже важливу битву.
Дякуємо кожному, хто не залишився байдужим і допоміг зберегти гімназію - душу села.
Коли громада об’єднується немає нічого неможливого. ❤️
Щиро дякуємо Наталія Мельничук та Київська обласна державна адміністрація, дякуємо Віталій Бігун та Броварська районна державна адміністрація за те, що почули нас і допомогли. Окрема вдячність, @ Zhanna Osipenko за те, що "знайшли правильні слова" для наших горе-керівників . Дякуємо Сніданок з 1+1 .
💛💙
Іра
Лимаренко