Викладачі та студентки філологічного факультету взяли участь у лекції «Українки в Чехії: чеські контексти українського жіночого руху», організованій Центром гендерної культури. Лекторкою події стала докторка філологічних наук, членкиня Української асоціації дослідників жіночої історії Алла Швець.Під час зустрічі учасники відкрили для себе маловідомі, проте важливі сторінки українсько-чеських взаємин. Наталя Кобринська, Софія Русова, Мілена Рудницька, Олена Теліга, Кароліна Свєтла, Вільма Соколова – ці імена прозвучали як символи жіночої сили, культури та взаємної підтримки. Ми побачили архівні фото, почули історії про дружбу, співпрацю і теплі зустрічі українських делегацій у Чехії, де місцеві жінки приймали гостей із щирістю й повагою, а також про боротьбу й незламність, якими б трагічними не були часи – попри небезпеку, контроль, обшуки, що знаходили людей з активною політичною позицією звідусіль, навіть в еміграції. Особливо емоційно та на злобі дня прозвучали фрагменти про сльози Софії Русової, яка на Жіночому конгресі у Станіславові стояла на колінах біля могил січових стрільців, і про жіночі організації, що під час Голодомору 1933 року організовували допомогу Україні. Ці історії нагадали слухачам, що українські жінки завжди використовували і мають використовувати міжнародні платформи передусім для відстоювання загальнолюдських, національних прав, говорити про біль своєї країни голосно й гідно.❤️Серед найзворушливіших сюжетів – історія про гранатову брошку, подаровану Наталі Кобринській чеською меценаткою Юзефою Напрстковою під час одного зі спільних заходів чеських та українських жіночих організацій: «Щоб наша любов горіла, як цей чеський гранат». Цей символ жіночої солідарності став метафорою взаємного натхнення, яке єднає покоління і народи.Лекція подарувала атмосферу подорожі крізь історію – через силу, розум і гідність жінок, які творили українську культуру й тримали її обличчя у світі. 💜