замість 10к кроків - просто ходиш. замість прочитати кількість книг - просто читаєш. квантифікуємі речі та дедлайни завжди тягнуться до неврозу, як ринок до монополій. тож поговоримо після років 5 твого стаханівського руху.в цьому, буквально, типові вайби американського лайфстайлу: замість гармонійного та збалансованого існування - брикети з рафінату та інтенсивів. замість руху - потєніє в залі годину перед роботою. замість комунікацій - формульне спілкування по приводам. замість нормального та різнопланового харчування - стерильна курячо-гречнева формула, що процес їди перетворює у "вправи для живота". насікли життя на набір обовʼязків, перетворили відпочинок на заглативаніє хелсі-практик, а потім злітають з катушок і жруть дофамін кілограмами, бо психіка натуральним чином вимагає відключення. це все протилежність життю.Я хочу більше читати. Я не думаю, шо хтось сперечатиметься з такою ціллю. я сперечатимуся. для мене тут не хватає суті. читати щоб що? навіть ця універсалія "всі знати, що читати - це харашо і правильно" - лякає. я читаю, бо знаю, що це мій острів безпеки, якісний ескапізм на фоні агресивних подразників. так, тут є момент зусилля та практики - але він не в цифрі, а в рутині. я знаю, що звичка читати обіцяє спокій майбутньому мені. в світі занадто багато стимуляцій.коли хтось підмінює побудову рутину цифрою - він рухається до попайки. не "прочитати 50 книг", а "читати як ранковий ритуал, що заспокоює".