Людська епоха контролю завершилася! (погодьтесь, не так страшно, коли вам кажу це я, але скоро вам таке виголосить чат джпт на невинний запит «рецепт грибної зупи», і от тоді начувайтесь!)Уявіть собі далеке майбутнє, де люди розсіялись по всьому космосу, а життя своє довірили машинам. Головний герой вилітає із завданням розслідувати вбивство в маленькій громаді монахів.Планетою, куди він прибуває, керує МАРФА — штучний інтелект, такий собі смарт-хоум, який не тільки забезпечує необхідні для виживання людини умови (розсуває штори і вмикає світло), але і вивчив усіх жителів настільки, що знає кожний їх крок. Дуже цікава детективна лінія твору — МАРФА знає, як краще, а тому вбивство відбулось з її волі — це був найкращий розвиток подій. Але найкращий розвиток подій для кого? Добрий великий Брат постійно слідкує за вами, щоб ви не впали, не покалічились, постійно аналізує інформацію і знає, як ви вчините далі. Отут підсвічується ще й етична складова цієї книги — потяг їде на пʼятьох людей, але ви можете скерувати його на непотрібного суспільству кульгавого безхатьку. Чи вбʼєте ви його своїми руками, щоб урятувати пʼятьох? Поки люди чешуть маківку, машина зробила би це не вагаючись. МАРФА не має співчуття, каяття і моралі. Вона — сухий аналітик, яка прорахувала усі варіанти і вирішила, що найкраще для всіх буде вбивство. То саме це відрізняє робота від людини? Що таке людина і де пролягає межа між нею і роботом? Коли чудовисько Франкенштейна перестає бути чудовиськом і чи мріють андроїди про електроовець? Добряче подумайте перед тим, як дати відповідь, з урахуванням того, що ви навіть своєму роботу-пилососу дали імʼя, емпатичні ви мої.Тут стільки цікавих тем, і це я ще не почала за страшні антропоцентризми і біоцентризми, прости господи!Не скажу, що книжка потрапить в улюблене, все ж таки мені ближче старовинний трупний душок некерованих Франкенштейнів, а не блискучий метал технологій, але ідеї тут шикардосні, мій котелок радісно кипів, свистів і підпригував, а детективна лінія — одна з найкращих за останній час!