Моє улюблене слово — бустрофедон.По-перше, воно звучить максимально кумедно і його приємно вимовляти вголос — дуже, так, плавко сковзає з язика. Можливо річ в сполуці /стр/, яка зручно вимовляється в українській через спільне місце творення всіх цих приголосних. (сказати більше - в старій українській /р/ нерідко з'являлася між /с/,/з/ і /т/,/д/ для спрощення вимови, як у слові уздріти (у + зріти))По-друге, це слово відкриває нам пізнавальне віконце в історію письма. Бустрофедон етимологічно походить від сполучення грецьких слів βοῦς /бус/ та στρέφω /стрефо/ — віл та повертати. Ідеться про певний вид письма, коли рядок починається не зліва і не справа, а чергується. Спершу пишемо зліва направо, потім - справа наліво. Назва (воловорот?) відсилає нас до способу в який віл оре поле. Він не проходить сусідні рядки в одному напрямку. Він доходить один, розвертається і йде інший. Так само і писар доходить до краю рядка і звертає назад.Загалом, не є дивно, що греки писали саме таким чином. Бустрофедон дозволяв зберегти плин думки при переході з рядка в рядок. Нема жодної затримки між тим, як читач закінчує один рядок йɴнпγтɔан эанɴчоп іЗрештою, ритміка мови була дуже важливою для греків.Цей спосіб письма був найпоширеніший в культурах, що карбували письмо на камені, а не писали чорнилом. Пишучи бустрофедон на папері дуже легко розмазати чорнило рукою і зіпсувати дорогу сторінку.Ось така історія мого улюбленого слова. Яке ваше улюблене слово? Напишіть у коментарях. Поставте лайк. Підпишіться на канал. Продайте душу дияволу. Вбийте первонароджену доньку в діонісійському екстазі. З'їжте свою печінку. па-па.