У роковини загибелі нашого колеги, патрульного поліцейського, Захисника України Артура Єрмолова, ми зібралися без гучних слів, із тишею, у якій звучить біль, аби вшанувати його пам’ять. На Алеї пам’яті полеглих Героїв ми стояли поруч — рідні, побратими, колеги. Стояли зі смутком і тугою в серці, з вдячністю за життя, яке він віддав за нашу державу. Хвилина мовчання стала хвилиною розмови з тими, кого вже не повернути.На під’їзді будинку, де мешкав Артур, встановили меморіальну табличку — щоб пам’ять про Героя жила не лише в наших серцях, а й у просторі міста, серед щоденних кроків і поглядів.На місці вічного спочинку колеги ми залишили ще один знак пам’яті — QR-код, за яким можна доторкнутися до його історії. Щоб кожен, хто прийде сюди, знав: тут спочиває Герой. Людина, яка обрала захищати.Цей день — про біль, який не минає.Про втрату, що не має строку давності.І про пам’ять, яку ми бережемо, бо це наш обов’язок.Герої не вмирають. Вони залишаються з нами — у пам’яті, у серці, у кожному кроці заради України.