Як влучно зауважив євангельський пастор і письменник XX століття Е.В. Тозер у книзі «Пізнання Святого»: «Найважливіше в людині - це те, що приходить їй на думку, коли вона думає про Бога», а також «Які думки людини про Бога - такою і є сама людина». І справді, наші уявлення про Бога визначають те, як ми дивимося на світ, вчимося, працюємо й будуємо стосунки. Якщо Бог для нас лише десь на периферії, тоді й наука стає сухим знанням без сенсу. Але якщо Він у центрі нашого мислення, тоді кожна наука стає шляхом наближення до Нього.Тому коли ти навчаєш дітей математики в школі, чи відкриваєш підручник з фізики в університеті, готуєш урок історії, чи йдеш на пару з психології, то пам’ятай, що це не просто сухий предмет. Кожна формула, кожен дослід, кожна сторінка історії чи думка філософа - це ще одна можливість побачити Божий порядок, мудрість і красу, а через це наблизитися до Творця. Однак щоб знання не стало оманою, воно має бути освітлене світлом Божого Слова, яке є мірилом істини. Тільки тоді наука служить не гордості людини, а славі Бога.Якщо зібрати воєдино всі ці думки, то перед нами постає картина замкненого кола науки, що завершується не лише знанням про світ, а пізнанням Бога.Бог → Логіка → Математика → Фізика → Хімія → Біологія → Психологія → Соціальні і гуманітарні науки → Філософія → Теологія → Бог.Іншими словами: Бог є початок і кінець науки!«Початком мудрості є страх Господній, і пізнання Святого - розум» (Приповісті Соломона 9:10)