ЄВАНГЕЛІЄ У МОЇХ РУКАХПричастя - це не просто ритуал, а розмова. Коли ми беремо хліб і чашу, то тримаємо в руках два символи, які говорять нам про дві сторони однієї великої історії, про дві складові Євангелії.Образно кажучи, хліб ніби каже: я грішник. Чаша відповідає: ти прощений.Хліб свідчить: я недостойний. Чаша промовляє: Я зробив тебе гідним.Хліб нагадує: моє серце часто тверде, як цей шматок. Чаша каже: Моє серце пролилося, щоб твоє стало мʼягкии.Хліб говорить: я пам’ятаю свої падіння. Чаша відповідає: Я пам’ятаю лише Мою кров за тебе.Хліб і чаша стають двома голосами Євангелії: правдою про мою гріховність і ще більшою правдою про Його благодать. Тут моє «я впав» зустрічається з Його «Я підняв», моє «я винен» з Його «Я виправдав», моє «я не можу» з Його «Я вже зробив».Тім Келлер часто любив говорити, що Євангеліє складається з двох частин: 1. Ти гірше, ніж ти можеш це уявити2. Бог любить тебе більше, ніж ти можеш це уявитиМи маємо жити на зломі цих двох істин не впадаючи в жодну з обох крайностей.Отож, причастя нагадує нам Євангеліє, тобто про Христа і що Він зробив для нас та ким Він зробив нас. Тому, коли я беру хліб і чашу, я визнаю дві реальності одночасно: без Нього я ніхто, але в Ньому я улюблений, прийнятий і відкуплений. Це момент, коли погана правда про мене зустрічається з доброю правдою про Нього і ця зустріч змінює все.