В Києві знову день жалоби. Напередодні російські ракети забрали життя 23 людей — 16 у столиці, ще семеро загиблих у Вишневому… Знову біль, який важко вмістити в слова.Це час глибокої скорботи й безмовної молитви. Разом із тими, хто втратив найдорожчих, ми плачемо й мовчимо, сумуємо й кричимо перед Богом. Коли власних слів бракує, ми звертаємося до тих, що народилися з такої самої глибини болю:«Згадай же, Господи, про моє лихо та мої нещастя — про той полин і гіркоту. Постійні думки про це шматують у мені мою душу. Але я нагадую своєму серцю минуле, і від того оживає в мені надія. З Господньої милості ми все ж не загинули, тому що Його милосердя не вичерпується» Плач Єремії 3:19–22.Разом із пророком ми сьогодні свідомо повертаємося до минулого — не для того, щоб застрягти в болі, а щоб побачити: навіть у найтемніші часи Господь діяв і не залишав Свого народу. Саме тому нам так потрібна Його сила в нашій слабкості, відвага для життя й служіння посеред страху, витривалість і стійкість у дні безнадії.🙏🏻 Молімося сьогодні особливо ревно: Господи, будь близько до кожної родини, яка сьогодні оплакує своїх. Обійми тих, чиє серце розірване. Зцілюй поранених тілом і душею. Дай сили тим, хто тримає інших на руках. І не дай нам зневіритися, навіть коли біль здається нестерпним. Амінь.