Пасторський щоденник | Страсний тиждень: чим запам’ятався понеділок«І вони прийшли в Єрусалим...

Страсний тиждень: чим запам’ятався понеділок«І вони прийшли в Єрусалим. А ввійшовши до храму, Він почав виганяти тих, які продавали й купували в храмі, поперекидав столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали голубів, та не дозволяв, щоб носили речі через храм. І Він навчав їх, кажучи їм: Хіба не написано, що дім Мій назветься домом молитви для всіх народів? А ви його зробили печерою розбійників!» (Від Марка 11:15-17) І Матвій, і Марк, і Лука приділяють особливу увагу очищенню Єрусалимського храму. Для Ісуса це стало моментом загострення конфронтації — рішучий, навіть радикальний вчинок, який демонструє, що таке свята ревність. Це стан, коли ти знаєш, для чого від початку був призначений цей простір, і бачиш, на що його перетворили.А задумав Господь цю споруду не просто як юдейський обрядово-ритуальний майданчик, а як місце спільнотної зустрічі з Богом. Причому не лише для юдеїв, а й для богошукачів з усіх народів, незалежно від їхньої нації. Схоже на те, що двір для язичників поступово перетворили на пасхальний ярмарок, де «турбота» про комфорт паломників з усього світу межувала з жадобою до наповнення храмової скарбниці відсотками від обміну.Що б Ісус виганяв сьогодні з наших духовних просторів? Нагадаю, що за новозаповітним вченням поняття храму переноситься з географічної площини в духовну, а з будівлі — в особистість: у тіло віруючої людини (1 Кор. 6:19) та у спільноту (1 Пт. 2:5). Отже, для християнина храм — це він сам у єдності з іншими віруючими під головуванням Христа.Якщо я — храм, то моє життя — це літургія, безперервне богослужіння. Мої слова, чесність у роботі, дієва любов до ближнього — це і є щоденне «принесення жертви» Богові. А що сьогодні Господь мав би перекинути й вигнати з храму нашого серця? Ісус точно прагне викорінити жадібність, егоїзм та лицемірство, щоб там панував Його Святий Дух і Його плоди, щоб утверджувалася наша залежність від Господа через молитви хвали та заступництва. Щоб там панувала пошана до інших: якщо ближній — теж храм Божий, я маю ставитися до нього з таким же трепетом, як до святині. Таке самоочищення кожного віруючого водночас є очищенням і всього «великого храму» — спільноти відроджених Божих дітей.Схоже, що понеділок — це найкращий день Страсного тижня для переоцінки власного життя та щирого покаяння. Дай нам, Боже, стільки мудрості й смирення, щоб бути відкритими до очищувальної благодаті Христа, який із неабиякою турботою працює над нашими душами й чекає на нашу співпрацю.P.S. А як щодо наших споруд — Домів молитви? Невже вони Ісусу зовсім не цікаві і Він не хотів би очистити й їх? Ні, не цікаві, бо Він працює з серцем людини. Проте саме через ці споруди, які ми будуємо для власного комфорту, часто виявляються справжні цінності наших сердець. Можна впевнено сказати: хоча сучасні Доми молитви ніяк не співвідносяться з Єрусалимським храмом, вони мають одну сумну схожість. Як колись у храмі було «тісно» язичникам, так і наші церковні будівлі часом стають настільки «святими», обростаючи такою кількістю правил і заборон, що нецерковні люди бояться туди заходити. На жаль, там вони теж часто не знаходять місця для будь яких грішників, яким часто так потрібен Бог…