Пасторський щоденник | Здається десь восени 22-го року прийшло чітке усвідомлення, що кожен у...

Здається десь восени 22-го року прийшло чітке усвідомлення, що кожен українець — це мішень. Так, російські шахеди і російські ракети, які несуть смерть в наші міста і села можуть вразити будь кого і будь-коли на дорозі, на вулиці і в помешканні.Дяка Богу, що збитий шахед у 100 м. від нашого дому привів лише до того, що картини зі стін попадали ну і нагнав страху. Дяка Богу що сусіди цілі, лише частина майна пошкоджено. Дякую Господу за військових, які цю смерть старанно збивають. Бережи Господи кожну родину і подай цьому людиноненависницькому ворогу по скорше згинути.Як коректно і нормально жити усвідомлюючи себе мішенню?- жити в посвяті себе Господеві, бо насправді то Він володар нашого життя;- вибухи і звуки вистрілів варто супроводжувати молитвою посвяти Господеві, молитви за військових, молитви за тих, хто страждає і рятує;- ще маю звичку сповідатися — вразливість упокорює;- нагадувати собі що хоча смерть і є невмолимою силою і жоден не мине її поцілунку, Господь Ісус переміг смерть, Він не покидає нас у момент її наближення і радісно зустрічає своїх на тому боці.