Коли брав до руки книгу «Лесбійка і люблячий Бог», яка вийшла у видавництві Кана, то думав, цікаво, наскільки широкому колу ця тема буде корисною. Точно скажу, що це відмінне свідоцтво про великого Бога, про боротьбу з гріхом і спокусами, про Його неймовірну милість. Тому ця книжка буде корисна кожному, хто бореться з різними сексуальними спокусами і гріхами. А ще вона обов’язкова для прочитання служителям і пасторам, які мають трохи більше розуміти про природу спокуси і гріха одностаттевих стосунків та шляхів зцілення через Євангеліє і Божу любов.

📖

«Перемагай хіть Євангелієм, Джекі». «Євангелієм? Це як?» — перепитала я, сумніваючись, що в її пораді є практичний сенс. Я очікувала почути від Санторії якусь особливу молитву для протидії гріха похоті, але аж ніяк не заклик просто згадувати Боже Слово.«Ісус Своєю смертю й воскресінням дав тобі владу перемагати гріх. У буквальному сенсі. Тепер ти не зобов’язана підкорятися гріху. Щоразу, коли відчуваєш спокусу згрішити, просто згадай, що Ісус уже переміг гріх. Ти не рабиня. Ти вільна. Тобі треба просто вірити в це й жити згідно із цим». Спантеличена й заінтригована (як завжди), я подивилася на неї та запитала: «Тобто, хочеш сказати, що для боротьби з гріхом мені потрібне тільки Євангеліє?». Стримуючи сміх від щирості мого здивування, Санторія без крихти сумніву відповіла: «Так, Джекі. Саме так. Євангеліє не тільки спасло, а й щоденно підтримує тебе».«Дехто хоче, щоб ми повірили, ніби від Євангелія Ісуса Христа із часом можна відійти й ніби до нього можна ставитися як до дитячого харчування, високого стільчика для малюків чи вміння зав’язувати шнурки. Зазвичай, опанувавши всі ці основи, ви йдете далі до чогось важливішого й глибшого. Утім, ось вона реальність: припинивши покладатися на Євангеліє, ми припиняємо покладатися на самого Ісуса Христа. «Тож прийнявши Христа Ісуса як Господа, живіть у Ньому. Вкорініться в Ньому,збудуйтеся на Ньому, зміцнюйтеся у вірі, якій вас навчили, завжди будьте вдячними Богові» (Кол. 2:6–7).«І ЗНОВУ МЕНІ ДОВЕЛОСЯ ПОЗИЧАТИ ОДЯГ, але тепер — жіночий. Не можу пригадати, джинси чи брюки, теніску чи блузку на ґудзиках, але точнопам’ятаю, що почувалася неймовірно ніяково в новому одязі. Я зайшла до церковної будівлі, не знаючи, чого очікувати... Християни,яких я зустрічала раніше, завжди дивилися на мене, мов на якогось привида. Я ніколине вважала себе екзотичним, недоторканим створінням, але саме таке відчуття виникало щоразу, коли опинялася в компанії «християн». Вони чи повністю ігнорували мою присутність, чи уникали зорового контакту в розмові, а отже, і потреби витрачати на мене час. Траплялися й такі, хто пильно розглядав без жодного слова, мов дитина, яка вперше побачила цікаву комаху…»