«Потрібно визначити, хто такий богослов. Його завдання — переконатися, що церква має, так би мовити, чисту систему водопостачання, якщо розглядати Боже Слово як воду життя. Тож його цілком можна описати як свого роду церковного сантехніка або інженера з каналізації.У церкві завжди буде каламутна вода, завжди будуть поширюватися хибні ідеї; і саме богослови — це ті, чия справа — підтримувати потік істини чистим і прозорим.Щоби виконувати цю роботу, вони повинні розуміти віру в цілому, а зазвичай це означає, що їм доводиться займатися чимось на зразок спеціалізованої праці — пояснювати біблійні істини. Бо ті, хто збурює багно, — теж займаються спеціалізованою діяльністю…Будь-яка частина церкви, яка не має богословів — як відповідальних осіб, сигналізаторів небезпеки, сантехніків і водних інженерів — рано чи пізно загрузне в каламутній воді.» J. I. PackerЦе просто розкішна цитата Джеймса Пакера — за свої трохи більше двадцяти років пасторського і викладацького служіння можу лише підтвердити, що це категорично влучно зформульована теза. Звичайно, багато хто скаже, що теологи принесли у церкву лібералізм, — і це також буде правда. Але таку кількість лібералізму (викривлення вчення Писання, викривлене тлумачення, привнесення не біблійних концепцій, викривлення поведінки), яка живе у маленьких (і не лише) міських і особливо сільських церквах я нігде не бачив. Цікаво, що у таких церквах лібералізмом називають свободу у богослужбових формах (музика, одяг, порядок)…До чого це я? Час вчитись... найперше пасторам...