«Він (Ісус) відповів: ―Справді блаженні ті, що слухають Слово Боже та виконують його.» Луки 11:28

Дивлячись, на що Господь Ісус звертав увагу людей, друзів, учнів, то увага до Слова Бога входить в першу трійку. Чому Він так цінує і хоче, щоб Його учень а) мав постійний доступ до Слова і б) виконував те, що почув/прочитав? Ось декілька думок: 🔺

Нас формує те, що чи ми чуємо/читаємо/міркуємо. Якщо нас не формують Слова Бога то розум наш залишається поганським. Християнізованим, але поганським.

🔺

Думки, які потрапляють в розум можуть і стають "паливом" для міркування і висновків.

🔺

Про все, що ближче до інстинктів і тіла нам думається лекше, інтенсивніше і цікавіше. все духовне і корисне вимагає прикладання зусиль розуму, який через гріх і не тренованість для цього лінивий.

🔺

Життєвий досвід і вже здобуті знання формують в розумі базу упереджень, висновків і заблуджень. Особливо це властиво духовній/релігійній сфері. Найгірше, що це переплетено з нормальними і коректними знаннями.

🔺

Таким чином молодий розум через поверхневість, дорослий через робочу марноту і лінь а зрілий через закостенілість, зарозумілість дуже не сприйнятий для Божого Слова.

🔺

Представлена картина показує чому ґрунт серця віруючих людей часто твердий, кам'янистий і терниною зарослий (за Ісусовою притчею про сіяча). Знаючи це все, Ісус називає надщасливими тих, хто всупереч природному руху розуму чутливий до Божої благодаті та хоче чути Слово (читати, міркувати, досліджувати) і виконувати дотримуючись Божих істин.

Чи можна розвивати у собі здібність чути Слово і виконувати? Так, у справді віруючої людини немає іншого шляху. На цій дорозі дуже допомагає💯 усвідомлювати самого себе учнем, який потребує постійного навчання — це хороші ліки від гордості і зарозумілості;💯 не забувати про гріховну зіпсутість серця, що потребує постійної сповіді і корегування; 💯 розуміння потреби у відповідному оточенні: спільноті, де культивується нелицемірне слухання, вивчення і дотримання Слова.