Пасторський щоденник | Стокдейл (американський генерал, який був у вʼєтнамському полоні) куль...

«Стокдейл (американський генерал, який був у вʼєтнамському полоні) кульгав і трохи волочив ногу, вона у нього не згиналася, так повністю і не відновившись після постійних тортур. Зрештою, коли ми мовчки пройшли декілька сотень метрів, я запитав: «А хто все ж таки не виживав?».— О, це просте запитання, — сказав він. — Оптимісти. — Оптимісти? Не розумію, — я був повністю спантеличений, тим більше враховуючи сказане ним за сотню метрів до цього.— Оптимісти. Це ті, хто говорив: «Так, ми вийдемо звідси до Різдва». А Різдво приходило і відходило. Тоді вони говорили: «Ми обов’язково вийдемо звідси до Великодня». Та Великдень також приходив і відходив ні з чим. А тоді був День Подяки, потім — знову Різдво. І вони помирали з розбитим серцем.Ми знову йшли мовчки. Потім він повернувся до мене і сказав: «Це дуже важливий урок. Ви не маєте права плутати віру в те, що зрештою ви переможете, — і ви не можете дозволити собі втратити цю віру — з необхідністю подивитися в обличчя найсуворішим фактам вашої теперішньої реальності, якими б вони не були».До цього дня у мене залишився у пам’яті образ Стокдейла, який переконує оптимістів: «Ми не виберемося звідси до Різдва. Майте це на увазі!» ( Джим Коллінз. Від хорошого до величного.)Який висновок для тих, хто в Україні?Нам категорично важливо дивитися в обличчя суворій реальності розуміючи, що ворог сильніший, багатший і більший, а також жорстокіший і підступніший. І водночас ми не можемо втрачати віри у перемогу і справедливий мир. Втрата віри забирає силу жити і боротись.