Читаю книгу, яка вивертає моє уявлення про світобудову: Пісня для Святилища. На жаль, вона тільки англійською мовою.У ній адвентистський вчений розкриває ідею Святилища через усю лінію часу Всесвіту.Дивовижна праця. Останніми інсайтами я надихаюсь саме з неї. Як от, наприклад, така цитата:«Хоча багато теологічних систем сьогодні все ще побудовані навколо платонівського уявлення про позачасового Бога, несумісного з просторово-часовою реальністю, це не відповідає біблійній картині. Уривки зі Святого Письма щодо небесного святилища розкривають Бога, Який справді входить у простір і час, Який перебуває в реальному місці у Всесвіті – у Своєму храмі/палаці.»Подумайте над цим. Навіть в середині нашої церкви є ось ці платонівські впливи. Яким зазвичай адвентисти в Україні уявляють Бога? «Бог - це Дух».Так, є Святий Дух - Третя Особа Божества, про Яку ми знаємо набагато менше, аніж про Отця та Сина.Але коли ми говоримо про Отця - це Той, Хто сидить на реальному престолі в реальному Небесному Храмі, Який тримає в правій руці сувій, який згодом бере Агнець. Це Той, Хто має опис волосся і закликає нас у 27 Псалмі бачити Його обличчя.Хтось каже - це антропоморфізм. Але хто з нас знає справжню природу Бога? Можливо це ми по відношенню до Нього антропоморфні.Можливо саме це і мається на увазі, що ми створені за образом та подобою Бога? Можливо це ми копія Бога?Та й чи не є проявом всемогутності та волевиявлення Богу Самому вирішувати, Яким бути - добровільно обмежити Себе географією Власної резиденції.А з приводу образу та подоби Бога в Адамі та Єві - це окрема цікава тема, думками з приводу якої я поділюсь з вами пізніше.