Хотів показати, яким було моє життя 2 місяці тому, і яким воно стало зараз, але 2 місяці тому я просто не міг його зафіксувати: телефон лежав у сейфі старших сержантів, а видавали його раз на тиждень на 15 хв, щоб подзвонити рідним. Зараз же я маю нагоду спостерігати такі прекрасні краєвиди і займатись тим, що добре вмію і люблю, у рамках моєї нової частини та під керівництвом нових командирів. Якась невидима сила виселила нас з Лукʼянівки, вивезла з Києва, провела через найжорсткіші випробування, щоб подарувати ось це. Я не придумав цього, не маніфестував (як і потрапляння в армію) — я просто робив найкраще, що міг у кожен момент! І в жодному випадку не скажу, що навчився керувати реальністю. Зате певною мірою навчився керувати своїм ставленням до неї та рішеннями. Все решта зробила доля, везіння, люди, називайте як хочете… Пишу зараз про це книгу БЗВП (Бог Завжди Веде Правильно), і тим, хто хоче, відкриваю доступ до каналу з ранньою публікацією. Привіт з мальовничої Харківщини і до скорого звʼязку!