Голод — один із найпотужніших інструментів тиску, і радянська влада добре усвідомлювала його силу. Коли нестача їжі ставала масовою, вона неминуче породжувала соціальну напругу, яку Кремль навмисно спрямовував проти національних рухів.Французький філософ Андре Глюксман, який системно вивчав геноцидні практики в різних країнах світу, у книзі «Достоєвський на Манхеттені» згадує про маловідомий історичний факт. Йдеться про голод 1891 року, що стався у російській Самарі та мав, за висновками дослідника, «не тільки природні, але й політичні причини». Селяни з навколишніх сіл, нещодавно звільнені від кріпацтва імператором Александром ІІ, збунтувались проти податків та умов викупу землі. Аби приборкати протест, бунтівні села оточили армійськими підрозділами та повністю позбавили їжі. «Відомі літератори, -Толстой та Чехов, почали збирати допомогу жертвам цього організованого голоду. Натомість знайшовся в Росії молодий правник, якого щойно видворили до Самари з Санкт-Петербурга. Він закликав: «Ніякої харчової допомоги селянам! Нехай вони помирають, бо мусять знати: нема надії ані на царя, ані на Бога!», - розповідає Глюксман. Молодим юристом був майбутній вождь світового пролетаріату Ленін. Вже тоді він почав експериментувати з «політикою найгіршого». Голод штовхає селянські маси до революції. «Чим гірше, тим краще, якщо шлях цей всіяний трупами».Питирим Сорокін у своїй роботі «Голод як фактор» відзначав, що різке погіршення умов харчування та швидке падіння рівня забезпечення призводили до психологічного й фізіологічного виснаження людей. У таких умовах громади ставали вразливими, а отже — легше контрольованими та менш здатними до організованого спротиву.Радянська система використовувала ці механізми: цілеспрямоване погіршення постачання, блокування допомоги та створення ситуацій, у яких повстанці, яких продовольчо забеспечували селяни, втрачали сили боротися проти режиму. Це була не випадковість, а спланована стратегія, спрямована на придушення будь-яких проявів національної самостійності.Червона влада отримувала вигоду з масового голоду, адже знесилене населення ставало легшою мішенню для маніпуляцій. Саме так голод перетворювався на інструмент політичного контролю, який радянська держава застосовувала для знищення визвольних рухів і поневолення цілих народів.