Щастя сім'ї Каракурі (Katakuri-ke no Kōfuku, 2001)Жвавість ++Оригінальність +++Краса ++Загалом +Чотири покоління Каракурі очікують коли добудується дорога, що принесе сель з грошей в найведмежіший кут Японії, де стоїть їх готель, і всі проблеми і негоди буде змито. В очікуванні цього дня репутацію закладу треба берегти — але заковика: кожен хто ночує в готелі, помирає з тієї чи іншої причини.Ця зав'язка, вкупі з дивним візуальним рядом і раптовими нападами мюзиклу могла б породити щось культове — але на жаль, що робити з нею далі творці не придумали — люди просто продовжують вмирати, розбавлені випадковими подіями і караоке (не метафора). Сценарна близькодія, повторюваність і відсутність будь-яких причин феномену породжують відчуття довгої серії сіткому з 90-х або ж реального життя (в найнеприємніших його проявах). Краще б вже будували з трупів третій поверх готелю чи щось таке.З іншого боку, кіно яке взагалі не намагається мати жанр — завжди цікавий досвід, навіть коли його післясмак це "🤨".