Маю написати про це ще й тут, аби пам'ять про хорошу людину тривала.
Перед концертом у Дніпрі ми отримали такого листа:

"Вітаю! Мене звуть Ліза, завтра мала бути на вашому концерті з другом. Але 15.09 у Запоріжжі на електропідстанції його вбили шахедами росіяни. Його звуть Владислав Шишкін, він енергетик із Запоріжжя. Любив людей, тварин, своє місто, роботу, метал, dark естетику, машини і футбольний клуб Баварія. Якщо ви зможете сказати пару слів про Владислава Шишкіна, це буде дуже зворушливо. Дякую!"

Ми надрукували табличку із іменем Владислава, і вона була на сидінні, де мав сидіти він. Але не сидів, бо був вбитий російськими вбивцями на роботі, де дарував людям світло.
Ми також присвятили йому на цьому концерті "Мексиканця", якого він дуже любив.

Після виступу вчора із нами фотографувався Вовчик з Маріуполя, який після Азовсталі провів кілька років у російському полоні.

А на концерті в Одесі ми фотографувалися із дружиною загиблого військового, яка прийшла на наш виступ, бо наші пісні любив її чоловік.

Щодо вчорашнього концерту нам пощастило, бо ми потрапили рівно у віконечко між двома шахедними атаками на Дніпро. Наш водій розповів, що до нас на тій терасі виступав піаніст, і тоді якраз був приліт в будинок неподалеку, і тому з концерта були дуже яскраві фото – захід сонця, дим пожежі, і людина грає на роялі.

Я дванадцять років намагаюсь усвідомити і вмістити в собі глибину тої рани, яку нам нанесли і продовжують наносити росіяни, але все ще не усвідомлюю і не вміщаю.

Пам'ятайте Владислава Шишкіна 😞