Треба додати у вішліст "літераллі що завгодно з bungu store", от як отуто.Любов до канцелярки проходить слідом кольорової ручки крізь все моє життя з самого дитинства. Це спадкове: коли я була малою, у рідкісні моменти прогулянок з батьком ми притягували додому олівці та ручки з канцелярських мафів, що в кінці дев'яностих стояли в Києві на кожному кроці. А вже в школі я часто економила на проїзді, щоб дозволити собі нову мерехтливу ручку за гривню п'ятдесят.У мене є історія про канцелярку, до речі.В моїх вісім років матір захопила мене на зустріч з партнерами – в їхній офіс, а були вони дистриб'юторами канцелярського приладдя. Атмосфера була дружня та навіть трошки святкова, тож хтось з зі співробітників зробив фатальну помилку: обвів виставкові шафи широким жестом й запропонував взяти все, що я хочу.Десять хвилин та одну маленьку щасливу Ельзу потому матір взялася вмовляти мене відкласти хоча б частину набраного, бо ж мої апетити геть не культурні. Мені було все одно. Мені фізично було важко утримати всі зошити, олівці, ручки, папки, маркери, але я трималася за них як потопельник за дошку.Через три раунди перемовин ми скоротили список вдвоє. Більше мама мене туди не брала.Але яка ж я була щаслива :)