Однією із актуальних проблем Язичницького Відродження в Україні (як і в інших державах Європи) є нерозуміння різниці між власне Релігією та маскарадом.
Комерціалізація символіки (чого вартує популярність "коловрату" чи "кельтського хреста") є частиною цієї ситуації. Часто молоді люди скоріше "шарять за шмот", ніж мають базові знання з Язичницького Богослів'я.

Нерідко можливо зустріти молодика, обвішаного відповідною символікою, який може безліч разів себе вважати "язичником", підписувати себе у соціальній мережі "син Сварога" або навіть для чогось їздити на Лису гору та фотографуватися поруч з кумирами. В очах наших язичницьких Предків він буде винятково богохульником.
Інша справа - "громади", що запрошують "усіх бажаючих" на "обряди", які скоріше нагадують шоу у стилі сучасного мистецтва. Навіть ранні християни - і ті перед хрещенням вимагали хоча б 40 днів катехизації (що було затверджено I Нікейським собором, і чого, очевидно, немає нині у православ'ї), а не допускали усіх підряд.

Надважлива чистота. І глибоке знання нашої Священної Віри.

ЯВ