У цей день, 11 лютого, східні слов'яни часів двовір'я святкували день християнського святого Власія Севастійського, народні уявлення про якого як про "коров'ячого бога" сформувалася внаслідок змішання у свідомості охрещених слов'ян постаті християнського діяча та міфо-релігійного образу Велеса.На місцях колишніх капищ Велесу нерідко будувалися храми саме Власію. У Ярославлі, наприклад, перша церква, побудована на місці святині Велеса, була присвячена святителю Власію.У "Основах язичницької теології" ми писали:Віщого Бога Смерті, Велеса, слов’яни називали “Скотьїм Богом”, що семантично тотожно санскр. Paśupati (पशुपति – “Володар скота”, “Пастух”) – теоніму Віщого Бога в індуїстській традиції, Шиви. Теонім Paśupati вперше зустрічається в Ріґведі в гімнах до Рудри (теж одне з імен Шиви). У мантрі om mṛgapāṇaye namaḥ Віщого Бога славлять як Того, Хто веде тварин.(...)Скот для індоєвропейців, як для кочових скотарів, мав особливу цінність. Звідси вживання слов’янами слова “скот” та германцями “fehu”, як у значенні власне “худоба”, так і у значенні “багатство”, “достаток”, “цінність”. Тому Віщий Бог Смерті шанувався нашими Предками і як Хранитель та Божественний Даритель Багатств, Скарбів. Ряд рідновірських громад святкують сьогодні Велесів День, не безпідставно (а опираючись на етнографічний матеріал) вважаючи період першої половини лютого пов'язаним із архаїчним культом Рогатого Бога. Ми, адепти Хаософського Монізму, шануємо цей день, а також усі дні нашого життя, кожен з яких жертвуємо Віщому Богу Смерті.Слава Язичницькому Відродженню!Слава Рідним Богам!Віщому Велесу - Слава!ЯВ #Велес