Canal ЯВ - Язичницький Вісник - @pagan_visnyk - №1172
З приводу таїнств Думузі М. Еліаде у першому томі його "Історії віри та релігійних ідей" пише:"Культ Таммуза був більш-менш повсюдно поширений на Близькому Сході (...) Зрештою Таммуз перетворюється на драматичний і елегійний образ юних богів, що щороку помирають і відроджуються. Шумерський же його прототип був, імовірно, складнішою постаттю. Царі, які його уособлювали й таким чином поділяли його долю, щороку святкували відродження світу. Але щоб відродитися знову, світ має бути знищений; докосмогонічний хаос також передбачав ритуальну смерть царя, його спуск до пекла. Інакше кажучи, дві космічні модальності — життя/смерть, хаос/космос, безпліддя/плідність — становили дві сторони єдиного процесу. Це "таїнство", що зародилося після відкриття землеробства, стає узагальненим принципом пояснення світу, життя й людського буття. Воно виходить за межі драми рослинного життя, оскільки однаковою мірою керує космічними ритмами, долею людини та її стосунками з богами. Міф описує невдалу спробу богині любові й плодючості завоювати царство Ерешкіґаль, тобто скасувати смерть. Звідси й людина, як і деякі з богів, мусить прийняти чергування життя і смерті. Думузі-Таммуз "зникає", щоб знову "постати" через шість місяців. Це чергування — періодична присутність і відсутність бога — несло в собі можливість виникнення "таїнств", присвячених "спасінню" людини та її потойбічній долі. Значущість ролі Думузі-Таммуза, ритуально втілюваної шумерськими царями, полягала в зближенні доль бога і людини. І кожен смертний зрештою отримував надію на такий царський привілей."Зображення: теракотова табличка, датована аморейським періодом (бл. 2000–1600 рр. до Р. Х.), із зображенням Мертвого Бога (ймовірно, Думузі), Який спочиває у саркофазі.ЯВ
939
25-12-16 17:58