Комуняки обіцяли рай без метафізики. Сучасні ліваки роблять те саме. Для багатьох українців жити в Європі - це бути ситим, їздити по гарним дорогам та отримувати нормальну пенсію. Таке собі звичайнісіньке лівацько-комуняцьке гімно загального задоволення на фоні гасла "какая разніца".Християнин принципово відрізняється від інших осіб однією рисою: нам завжди всього недостатньо. Ні, ми дякуємо Богові за те, що є, але наше серце завжди неспокійно, завжди повстає проти цього світу поки не отримає Царства. Та ж сама Європа ніколи не ставила собі за мету тихе, комфортне, спокійне життя, соціальні гарантії та затишні готелі. Європа хотіла світового панування, не менше: звідси хрестові походи, сторічні війни, просвітницькі костри інквізиції, філософські спори до члєноврєдітельства, криваві розборки між монастирями, колонізація решти світу тощо. Романтика...Ні, Господь Бог завжди сміється з наших бажань. Так Колумб шукав Індію, а відкрив Америку. Хоче, насправді, це не принципово важливо що ми відкриємо. Важливо прагнення світового панування, а не дороги. Дороги - це побочний продукт правильно побудованої логістики. Соціальні гарантії - засіб, щоби тил не бунтував, коли цар вирушив в похід з армією.Так, ми маємо бути вдячні за мале, але єдиний вихід стати справжньою Європою - це думати про світове панування, це штурмувати небеса, це розривати реальність власною філософією та стверджувати себе.Комфорт - то лише засіб. Життя - воно набагато бентежніше, а значить краще. Царство Небесне береться лише силою.