Не відрізай від повноти. Особливо якщо ума нема. Ориген вважав, що після воскресіння люди не матимуть статевих органів, бо розмноження більше не буде потрібне. Логіка проста: якщо функція зникає — значить, і орган зайвий. Православні отці відповіли геніально:"З’їзди до Гробу Господнього і подивися, чи щось залишилося там після Воскресіння Христа"Якщо Христос воскрес у повноті —  то й ми воскреснемо у повноті. Не урізані. Не “очищені” від матеріальності та статевих органів. Не спрощені до абстрактного духу. Повнота — це Божий стиль. А ми дуже часто, як той Ориген, коли чогось не розуміємо, починаємо відрізати зайве. Нам здається, що щось у Церкві — перебір. Піст? Можна ж м’якше. Причастя? Ну, це ж лише символ. Богослужіння? Досить і “в душі” вірувати. Важкі місця Євангелія? Ну це, мабуть, метафори. І крок за кроком ми зменшуємо, спрощуємо, оптимізуємо. Поки не лишається щось зручне — але неживе. Коли починаємо відкидати частини духовного життя, отримуємо не “оновлену версію”, а щось неповноцінне, неспроможне до життя, скалічене. Бо життя — це завжди цілісність. Перш ніж щось викреслити, варто зупинитися і запитати: чому це було збережене Церквою? Чому це пережило століття? Чому святі цим жили? Церква не з нас почалася. Ми не винаходимо її наново. Ми не редагуємо її під свій смак. Ми приєднуємося до її живої повноти. Вміння жити у повноті — це мудрість. Відчувати змістовність сенсів — це насиченість буття. Не відрізай від повноти, бо коли різати починаєш без розуміння — можна випадково відсікти саме життя.