Padre Poltava | На м’ясопусну поминальну суботу ми знову вимовляємо прості слова:"Царс...

На м’ясопусну поминальну суботу ми знову вимовляємо прості слова:"Царство Небесне".Ми бажаємо його тим, хто відійшов від нас в засвіти.Але чому наші молитви мають силу?Не тому, що ми переконуємо Бога.І не тому, що нагадуємо Йому про тих, кого Він і так знає.А тому, що ми вже в Царстві.Бо Царство Боже — всередині нас.Бо на Літургії воно відкривається не як метафора, а як реальність.І коли ми молимося за померлих — це не лише прохання, -це заклик до єдності.Заклик бути в Царстві, являти Царство,жити в тому Царстві, яке вже прийшло в силі.Сьогодні ми особливо згадуємо воїнів.Тих, хто загинув, захищаючи життя.Тих, хто не повернувся з позицій.Тих, чиї імена звучать у наших храмах крізь сльози.Ми не просто згадуємо їх, ми не просто сумуємо, ми стоїмо разом: живі й померлі.Бо Євхаристія — це новий спосіб життя,у якому смерть не розриває, а лише змінює спосіб присутності.Так, це надприродна єдність, вона перевищує логіку цього світу, вона сильніша за гріх, за страх, за війну, за смерть. І саме тому ми молимося: бо в цій єдності радіє вся повнота Церкви — і ті, хто ще йдуть дорогою землі, і ті, хто вже перейшли цей шлях. М’ясопусна субота — це не лише день пам’яті.Це день надії.Бо Царство Боже — не побажання.Це життя, до якого ми покликані разом.