Росія воює не лише з фронтом. Вона воює з життям. З нашим звичним способом життя. З бізнесом, який працює. З людьми, які будують, виробляють, торгують, платять податки. Зі світлом у вікнах. З теплом у домівках. З відчуттям, що завтра — можливе. Удари по складах, по логістиці (сьогодні знищили логістичний центр "Рошен" в Якотині), по енергетиці — це не "'військові цілі". Це спроба повернути нас у темряву, де немає праці, немає планів, немає гідності — лише виживання і страх. Це бажання зробити так, щоб ми перестали жити, а лише трималися. Але тут вони знову помиляються. Бо українці — не про комфорт, який можна відібрати одним ударом. Ми — про сенс, який не вимикається разом зі світлом. Про працю, яка відновлюється. Про бізнес, який піднімається з попелу. Про людей, які вміють жити навіть тоді, коли все проти них. Світло можуть вимкнути. Електрику — пошкодити. Склади — спалити. Але ми тримаємося не за дроти. Ми тримаємося одне за одного. І поки це так — у них немає шансів. Ми вистоїмо. Ми відбудуємо. І ми ще ввімкнемо світло — не тільки в домівках, а й у майбутньому.