#Маршрутка_на_ТополькиБлекаут як одкровенняДо України повернули ще тисячу тіл загиблих захисників.На щиті, але, нарешті — вдома.Можуть упокоїтися.А тим часом у Києві ухвалили в першому читанні держбюджет-2026.Там (на Банковій) теж темно — бо знову не видно прожиткового мінімуму.Гроші, як завжди, є лише на те, щоб їх украсти.Решті — мінімум виживання.Полтава ж живе у своєму звичному «штилі благодаті».На серпантині нарешті стартували роботи — переносяться мережі.Чому не влітку?Мабуть, тому, що осінь у нас — сезон риторичних питань.Біля прапора встановлюють пам’ятні знаки військовим частинам.Гарно.Пам’ятати собі можуть дозволити лише сильні.Знову осінь — і знову все не готове.Навіть світло.Перший блекаут — і тролейбуси, як символ нашого управління, зупинились посеред маршруту.Люди стоять у темряві, а ліхтарики в телефонах блимають, як свічки в катакомбах.Влада контролює лише темряву у власному розумі — і то не факт.Десь поруч комунальники купують контейнери на 5 мільйонів.Бо ж сміття — святе: без нього Полтава не буде Полтавою.Місто, де асфальт вічно народжується й вмирає,де плитку перекладають частіше, ніж чиновники каються.В облраді хочуть скоротити кількість заступників.Гарна новина: може, тепер один залишиться — і навіть працюватиме.Хоч би не помер від перенавантаження.Дитсадки обігріті наполовину.Діти поділилися на «теплих» і «загартованих».Місто продовжує ловити баланс між «провести тендер» і «включити батареї».Складається враження, що світло й тепло залишаються лише в наших душах.Не дайте йому згаснути.Бо тоді жоден генератор не допоможе.Полтава — місто, де темрява завжди при владі.Але поки світять наші серця —не все втрачено.